Шановна Тетяно Андріївно!

Прийміть найщиріші вітання з нагоди Вашого ювілею, що прийшов до Вас сонячним червневим днем в буянні трав і квітів!

Протягом багатьох років праці на чолі колективу Вінницької обласної бібліотеки для дітей ім. І. Я. Франка Ви вносите чималий вклад в професійну сферу діяльності бібліотеки, сприяєте розвитку творчого потенціалу колективу, працюєте на створення позитивного іміджу та зміцнення авторитету закладу серед бібліотек для дітей та юних читачів.

У день Вашого ювілею зичимо кипучої енергії, творчого натхнення, родинного тепла і затишку при міцному здоров’ї та доброму гуморі. Нехай у Вашому житті прибуває добро і радість! Миру, злагоди, здійснення мрій, сподівань і бажань, впевненості й успіхів на життєвому шляху.

З повагою

Начальник управління культури і мистецтв

облдержадміністрації     Ольга ДЕРНОВА

До ювілею засновника і першого директора

Вінницького обласного художнього музею !

Ілля Васильович Безбах – заслужений діяч мистецтв України, дослідник мистецької спадщини регіону, художник народився 7 червня 1945 року в с. Мазурівка Тульчинського району Вінницької області. Вищу освіту отримав у Вінницькому державному педагогічному інституті, поєднуючи її музичний напрям з удосконаленням майстерності художника в студії О.Я. Остапова впродовж 5 років. Діяльність в галузі культури розпочав у 1969 році, з 1972 до 1987 року працював інспектором з мистецтва управління культури Вінницького облвиконкому.

У 1987 році Ілля Безбах став ініціатором створення  Вінницького обласного художнього музею, який за роки свого функціонування здобув славу найяскравішого культурного центру регіону.

Фондова колекція музею за роки директорства Іллі Безбаха збільшилася втричі за рахунок значного поповнення творами живопису сучасних українських художників, декоративно-вжиткового мистецтва України. У 2000 році в листі Міністерства культури і мистецтв України за № 11-3608/17 Вінницький обласний художній музей був визнаний одним із провідних музеїв України. Упродовж 1988 року було створено філії: Ямпільський художній музей, Шаргородський художній музей. У 1989 році — Новоселівський гончарний музей ім. братів Герасименків. У липні 2005 року в Староміському районі Вінниці було відкрито науково-дослідний відділ художнього музею —”Музей гончарного мистецтва О. Г. Луцишина”.

1993 року в музеї відкрито Салон мистецтв Вінницького обласного художнього музею, — структуру, засновану на синтезі живопису, музики, слова. Відповідно до сучасної концепції музейної діяльності про приналежність музеїв дітям, упродовж багатьох років в музеї діють Центр музейної педагогіки, фестивалі, пленери, які завдяки розробленим програмам залучили до музею нові покоління українців.

Останнє десятиліття Вінницька державна телерадіокомпанія  ВДТ-6 транслювала програму «Телемузей. Історія однієї картини», ведучим і автором якої став Ілля Безбах як мистецтвознавець й історик мистецтва. Одним із перших він утілив у життя нові тенденції музейної справи. Інтеграційні функції музею  відобразилися в тісній співпраці з культурними інституціями, творчими організаціями України — Національною академією мистецтв України, Національною академією образотворчого мистецтва та архітектури, Національною спілкою художників, музеями, галереями України, а також посольствами, культурними центрами, закладами культури інших держав — Франції, Польщі, Німеччини, Швейцарії, США, Аргентини та інших країн.

У 2012 році Ілля Васильович нагороджений медаллю «Гідному шани» Академії мистецтв України – вручив нагороду президент Академії мистецтв України, ректор Національної академії живопису і архітектури, народний художник України, лауреат Національної премії України ім.Тараса Шевченка Андрій Чебикін особисто.

Впродовж останніх років Ілля Безбах працював над створенням філій музею в районах та області.

Широкий  творчий діапазон, поєднання  якостей ініціативного керівника, харизматичного лідера і чуйної людини позначають яскравим неординарним талантом усі сфери його діяльності, зокрема й мистецьку.

Талановитий самобутній художник Ілля Безбах тривалий час плідно працював в жанрі станкового живопису, презентуючи свою творчість на численних персональних, міських, обласних, та всеукраїнських виставках. Його роботи є в музеях,  приватних колекціях України та поза її межами. За високий рівень професіоналізму, вагомий внесок у розвиток української культури і мистецтва у 2000 році Іллі Васильовичу присвоєно почесне звання «Заслужений діяч мистецтв України».

Твори Іллі Безбаха сповнені глибокою філософією особистісного осягнення дійсності, колористичною злагодженістю, вивіреністю й водночас невимушеністю композиційного устрою. В цілому виставка виразно відображає особистість самого художника, притаманні йому життєствердну любов до рідного краю, натхненність невичерпною силою природи та високу естетичну культуру, якими пронизаний кожний фрагмент його полотен.

На 82-му році життя помер  видатний композитор, педагог, мистецтвознавець, диригент, піаніст, музично-громадський діяч, Герой України, народний артист України, лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка, академік Академії мистецтв України Мирослав Скорик

Сьогодні Україна зазнала непоправної втрати – відійшов у вічність найяскравіший представник сучасного покоління композиторів. Його музика лунає і буде лунати на найвідоміших мистецьких майданчиках у всьому світі, його мистецтво ще довго буде прославляти Україну…

МИРОСЛАВ СКОРИК – видатний композитор, педагог, мистецтвознавець, диригент, піаніст, музично-громадський діяч. Герой України, народний артист України, лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка, академік Академії мистецтв України.
Народився 13 липня 1938 року у Львові. Походив з інтелігентної родини (його бабуcя була рідною сестрою славетної оперної співачки Соломії Крушельницької, яка першою помітила визначне музичне обдарування хлопчика). Почав навчатися музики в музичній школі у Львові 1945 року. У 1947 році родину Скориків було репресовано з політичних мотивів та вислано в Сибір. Там Мирослав Скорик навчався гри на фортепіано в учениці Рахманінова Валентини Канторової.
Після смерті Сталіна родина змогла повернулася до Львова, де Мирослав у 1955-1960 роках студіював у Львівській державній консерваторії (нині – Львівській музичній академії ім. М. В. Лисенка) під орудою професорів Станіслава Людкевича, Романа Сімовича та Адама Солтиса (клас композиції А.Солтиса, клас історії та теорії музики С.Людкевича). Його дипломною роботою стала кантата «Весна» на слова Івана Франка. У 1960-1963 роках навчався композиції в аспірантурі Московської державної консерваторії ім. П.І.Чайковського під керівництвом проф. Д.Кабалевського. Завершив навчання у 1964 році з дисертаційним дослідженням на тему «Особливості ладу музики Сергія Прокоф’єва» та отримав наукову ступінь кандидата мистецтвознавства.
З 1963 року працював у Львівській, а з 1966 – у Київській державній консерваторії ім. П.І.Чайковського (нині Національна музична академія України ім. П.І. Чайковського), викладав теорію музики і композицію (з 1971 – доцент, з 1985 року – професор).
Мирослав Скорик – вчитель багатьох відомих композиторів. Серед них – Євген Станкович, Іван Карабиць, Ганна Гаврилець, Освальдас Балакаускас, Олег Кива, Віктор Степурко, Олександр Козаренко, Богдана Фроляк Віктор Теличко, Іван Небесний, Леся Горова, Володимир Зубицький та багато інших. Був почесним співголовою Національної Спілки композиторів України.
У творчому доробку композитора представлені найрізноманітніші музичні жанри: опера, балет, «Реквієм», концерти (для оркестру, для віолончелі з оркестром, три фортепіанні, два скрипкових), твори для оркестру, камерних ансамблів різного складу, фортепіано. Покоління 60-х знає його знамениті естрадні пісні: блюз-танго «Намалюй мені ніч», перший український твіст «Не топчіть конвалій». Маестро Скорик безпосередньо брав участь у створенні епохального фільму «Тіні забутих предків» Сергія Параджанова. Його опера «Мойсей» – єдиний твір в Україні, який отримав благословення Папи Римського Іоанна Павла ІІ, а легендарна «Мелодія» є духовним гімном України.
Мирослав Скорик здійснив редакції оперних творів українських класиків, серед яких «На Русалчин Великдень» Миколи Леонтовича, «Купало» Анатоля Вахнянина, «Роксолана» Дениса Січинського.
У композиторській стилістиці Скорик продовжував традиції львівської школи, дав модерну авторську візію українського, зокрема карпатського, фольклору і львівського міського й салонного музикування, а також сучасної популярної музики, насамперед джазу.
Його твори регулярно виконуються в Україні, а також у Німеччині, Франції, Австрії, Швеції, Голландії, Болгарії, Чехії, Словаччині, Польщі, Великій Британії, США, Канаді та Австралії.
Будь-який твір Мирослава Скорика зачаровує, насамперед, мелодичним звучанням. Ця особливість музики Мирослава Михайловича єднає всіх – і тих, хто не знає нот, і аматорів, і музикантів-професіоналів. Найширша гамма образного світу Мирослава Скорика – від щонайтоншої лірики і зухвало веселих сплесків до трагічних та скорботних почуттів – звучить музикою, зверненою до людської душі.

Висловлюємо співчуття рідним та близьким.

Рівно 70 років тому, 1 червня 1950 року в 51 країні світу вперше відзначався МІЖНАРОДНИЙ ДЕНЬ ЗАХИСТУ ДІТЕЙ!

Тоді Організація Об’єднанних Націй підтримала цю ініціативу й оголосила захист прав, життя і здоров’я дітей одним з пріоритетних напрямків своєї діяльності.
Сьогодні цей день залишається святом радості та одвічної надії, адже саме в дітях ми прагнемо бачити здійснення своїх мрій та сподівань.

Нехай наші діти якомога довше залишаються дітьми – безтурботними, веселими та радісними! Небо над головою буде мирним, а кожний новий день – яскравим та цікавим!