До 85-річчя від дня народження

відомого українського письменника Олега Чорногуза

Олег Чорногуз – найвідоміший сучасний український письменник-сатирик, публіцист, громадянин-борець, журналіст, заслужений діяч мистецтв України, наш земляк. Він людина невичерпної енергії і необмежених можливостей, з непереборною силою бажання зробити наш світ кращим, освітити його загальним прозрінням і змінити суспільний розвиток на благо людини.

В Україні Олега Чорногуза вважають основоположником сатиричного роману. У нього їх 9. Поміж його видань 7 книги публіцистики, близько 50 книжок різних жанрів, чимало з яких пережили кільканадцять видань. Він автор вибраних творів у 7 томах, 10 томах, 15 томах. Лауреат понад 10 міжнародних, Державних і літературних премій, заслужений діяч мистецтв, екс-секретар республіканської Спілки письменників України, екс-директор видавництва «Радянський письменник», екс-головний редактор двох сатиричних журналів –«Перець» і ВУС (видання українських сатириків), один із організаторів Всесвітнього форуму Українців, делегат ХХХІХ сесії Генеральної Асамблеї ООН. Йому належить багато творчих ініціатив: започаткування літературних премій, ініціювання пам’ятників видатним українським письменникам, відродження багатьох українських традицій.

Олег Федорович Чорногуз народився 15 квітня 1936 р. в с. Янів, нині Іванів Калинівського району Вінницької області в сім’ї службовця. Закінчив факультет журналістики Київського університету ім. Тараса Шевченка (1964). Працював на Вінниччині у редакціях районних газет, обласних «Ленінське плем’я» та «Вінницька правда» (1961-1964). Був директором видавництва «Радянський письменник» (нині «Український письменник»), головним редактором журналу «Перець». Широко відома громадська діяльність письменника. Брав участь у створенні Народного Руху України. Багаторічний член Президії Спілки письменників України і незмінний член Ради НСПУ. Член редколегії газети «Літературна Україна», голова видавничої Ради журналу «Червоний перець», один із засновників премії і Днів літератури і мистецтва імені Степана Руданського на Вінниччині.

Свою творчу діяльність Олег Федорович розпочав у редакціях районних газет на Вінниччині – завідувач відділу листів Погребищенської райгазети, завідувач відділу сатири та гумору газети «Вінницька правда». Як сказав Олег Федорович: «Українцем мене виховали Вінниця і «Вінницька правда».

Олег Чорногуз в українській літературі утвердився як автор перших і поки що єдиних сатиричних романів. Його бестселери «Аристократ із Вапнярки» (1979), написаний у Вінниці, «Претенденти на папаху» (1983), «Вавілон на Гудзоні» (1985), «Я хочу до моря» (1989), «Дари пігмеїв» (2005), «Примхи долі» (2006), «Реме6зове болото» (2007), «Воскреслий із мертвих» (2009), «Діти колонії» (2011), «Самогубець за покликанням» (2012), книга комедій «Притулок для блазнів» (2013), «Твори» (в 15 т., 2015).

У позацензурну епоху української Незалежності Олег Чорногуз відмовляється від езопівської мови – мови символів та підтекстів – і відверто й сміливо береться за перо публіциста для боротьби з тими, хто ще ностальгує за вчорашнім «світлим майбутнім» – «комуністичним раєм», хто за медальку, чин або ж орденок уже неіснуючої імперії готовий продати державність України, повернути народ до гулагівських таборів Сибіру й Соловків. Різко виступає проти московських імпершовіністів, що й досі зазіхають на українські території, твердо стоїть на позиції української державності, соборності України.

Олег Чорногуз – лауреат премій імені Остапа Вишні та Івана Багряного, Літературної премія імені Євгена Плужника, Літературні премії «Коронація слова», Михайла Стельмаха (2006), імені Олеся Гончара, лауреат Нобелівської премії за сатиру і гумор. 2021 року здобув Міжнародну літературну премію імені Миколи Гоголя «Тріумф» за книгу «Тінь генія».

Нагороджений орденом князя Ярослава Мудрого V ст. (2006), відзнакою Президента України – Хрест Івана Мазепи (2010), орденом князя Ярослава Мудрого IV ступеня (2016).

Твори Олега Чорногуза перекладені на 22 мови світу. У 2009-му році англійською мовою була перекладена «Повість моїх літ» і «Ремезове болото».

На слова Олега Чорногуза відомі композитори України створили 12 романсів і пісень. Створено Музей сатири і гумору в Крижополі Вінницької області.

На думку самого сатирика, ознакою справжньої сатиро-гумористичної літератури є не традиційний гумор, яким зловживає більшість українських письменників цього веселого жанру, а якісна мова, інтелігентна іронія та яскраві персонажі. Якщо цих критеріїв дотримано, така література може претендувати на звання класичної. Життєве кредо автора звучить так: «Моє перо завжди служило мені за меч».

Щиро вітаємо Олега Федоровича Чорногуза з 85-річчям!

Про передачу Міністерством цифрової трансформації України

 в рамках проєкту «Дія. Цифрова освіта»

300 комп’ютерів бібліотекам Вінниччини

17 березня 2021 року на базі Бохоницької сільської  бібліотеки Агрономічної територіальної громади відбувся офіційний захід щодо передачі 300 комп’ютерів  бібліотекам Вінниччини. Гостей привітали Сергій Борзов, Голова Вінницької обласної державної адміністрації; Руслана Коренчук, керівник проекту Дія.Цифрова світа; Вероніка Селега, генеральний директор Директорату внутрішньої та гуманітарної політики Офісу Президента України; Фазиль Аскеров, голова правління Асоціації розвитку туризму; Маріанна Ковеня, куратор проєктів Благодійного фонду «ФАВОРИТ ФАУНДЕЙШН»; Олександр Мельник, в.о. директора Департаменту гуманітарної політики;  Ольга Дернова, начальник Управління культури та креативних індустрій; Лариса Сеник, директор Вінницької ОУНБ ім. К. А. Тімірязєва; Сергій Сітарський, голова Агрономічної територіальної громади.

У сучасному світі для кожної людини важливо володіти навичками роботи у цифровому середовищі. Саме бібліотеки є тими місцями, де кожен громадянин може підвищити свою цифрову грамотність, щоб ефективно та безпечно застосовувати цифрові технології щодня – в роботі, в навчанні, в дозвіллі, для розв’язання побутових питань тощо. Змінюється концепція самої бібліотеки і її позиціонування з храму історії, архіву на місце, де створюються інновації, місце, де можна дізнатись про все найновіше, що відбувається у світі. По-справжньому сучасна бібліотека громади це простір з безбар’єрним доступом, яскравим дизайном та зручними меблями, центр саморозвитку, цікавих зустрічей, корисного проведення часу і звичайно з ІТ-послугами.

Нажаль, 915 публічних бібліотек Вінниччини, з них у сільській місцевості – 816, не відповідають вимогам сьогодення  в плані архітектури, дизайну приміщень та наявності сучасних меблів. Окрім того, з місцевих бюджетів недостатньо коштів виділяється і на оновлення бібліотечного фонду. І в той же час, варто відмітити, що в області комп’ютеризовано понад 50% публічних бібліотек, серед сільських бібліотек  – 39%. А це означає, що бібліотеки громад руйнують свої фізичні кордони і переходять з реального простору у віртуальний. В інтернет-просторі активно представлено веб-сайти, блоги і сторінки у соціальних мережах, які поповнюють бібліотекари області.

Комп’ютеризація сільських бібліотек дає поштовх для розвитку громад та стає початком великих змін для кожної з цих бібліотек.

Бібліотеки області, які вже приєднались до проєкту «Дія. Цифрова освіта», стали навчальними майданчиками комп’ютерної грамотності для жителів своїх громад, особливо для людей «осіннього покоління». А тепер ще 150 сільських бібліотек Вінниччини зможуть стати учасниками цього проєкту, отримавши по 2 комплекти комп’ютерної техніки. Завдяки цьому розширять свої послуги  і принесуть більше користі у своїй громаді, за умови, що місцева влада  забезпечить підключення бібліотек до мережі «Інтернет».

Міністерство цифрової трансформації України активно розвиває проєкт «Дія. Цифрова освіта», одним із завдань якого є сприяння  комп’ютеризації сільських бібліотек України. Всеукраїнська громадська організація Українська бібліотечна асоціація з січня 2020 року є офіційним партнером цього проєкту.

Проєкт є гарним прикладом взаємодії бізнесу, влади, громадянського суспільства і бібліотек. На його реалізацію не витрачаються кошти державного бюджету.

Це стало можливим завдяки передачі техніки партнерами –Благодійним фондом «ФАВОРИТ ФАУНДЕЙШН». Favorit Foundation – корпоративний благодійний фонд міжнародної компанії Favbet, який було засновано у 2020 році. Компанія має чималий досвід реалізації різноманітних благодійних акцій, але ще більше компанія розширює свою соціальну роботу, скеровуючи її на тих, кому найбільше потрібна допомога та підтримка в особистому розвитку. Місія будь-якої програми в перш за все ґрунтується на таких категоріях як «добро», «допомога» та «розвиток». Доброчинність – це в першу чергу відповідальність перед самим собою та готовність змінювати світ навколо себе. Це під силу лише сміливим!

Favorit Foundation підтримує політику держави з цифровізації, скеровуючи матеріальні ресурси у забезпечення шкіл, бібліотек та інших навчально-освітніх закладів необхідною технікою. Політика фонду передбачає підтримку різноманітних освітніх програм для забезпечення високого рівня освіти у різних регіонах України

Близько 6000 бібліотек по всій країні долучилися до національної кампанії з цифрової грамотності «Будь на часі!». У рамках проєкту комп’ютерну техніку вже передано сільським бібліотекам Миколаївщини, Львівщини, Закарпаття та ін. Вінницьке відділення Української бібліотечної асоціації з січня 2020 року – партнер проєкту Міністерства цифрової трансформації України «Дія. Цифрова освіта», що є складовою національного проєкту «Дія», за яким передбачається створення онлайн-сервісів державних послуг задля побудови «Держави у смартфоні».

Бібліотека як суспільне благо надає можливості жителям громад для особистісного розвитку і вирішення життєвих проблем. Незабаром цей актуальний і переконливий аргумент укоріниться у свідомості всіх верств українського суспільства.

Відновлена, модернізована мережа бібліотечних закладів Вінниччини може стати сучасною всеохоплюючою культурно-соціальною інфраструктурою, яка може допомогти усунути цифрову нерівність і в нашому суспільстві, прискорити розвиток демократії та подолання бідності.

Державний комітет телебачення і радіомовлення України оголошує Всеукраїнський літературний конкурс ім. Олени Теліги та Олега Ольжича.

Головною метою конкурсу є утвердження історичної пам’яті українського  народу, його національної свідомості, формування та поширення духовних цінностей та пріоритетів.

Конкурс проводиться у п’яти номінаціях і охоплює літературні, документально-публіцистичні твори, наукові дослідження національно-визвольної боротьби українського народу

Контактна особа: Надія Бугай, тел. 096 377 94 45

E-mail: nadiyabugai@gmail.com

Інформація за посиланнями: Всеукраїнський літературний конкурс ім. Олени Теліги та Олега Ольжича

Положення про Всеукраїнський літературний конкурс імені Олени Теліги та Олега Ольжича

Положення про Всеукраїнський літературний конкурс імені Олени Теліги та Олега Ольжича 2

Положення про Всеукраїнський літературний конкурс імені Олени Теліги та Олега Ольжича3

МІНІСТЕРСТВО КУЛЬТУРИ
ТА ІНФОРМАЦІЙНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ (МКІП)
вул. Івана Франка, 19, м. Київ, 01601,

тел./факс: (044) 235-32-57, тел. (044) 235-23-78
E-mail: info@mkip.gov.ua,

web-site: http://mkip.gov.ua/ код згідно з ЄДРПОУ 43220275
______________________________________________________________
від ____________ 20__ р. № _______ На № ________ від ________ 20__ р.
Головам обласних
державних адміністрацій
Щодо функціонування закладів культури
У 2020 році реформа адміністративно-територіального устрою України дійшла
до свого завершального етапу, який передбачає ліквідацію старих районів (у т.ч.
районних державних адміністрацій) і створення нових укрупнених районів, а також
«покриття» всієї території України об’єднаними громадами відповідно до планів
перспективного формування громад областей, які затверджено відповідними
урядовими актами.
Разом з тим, в процесі створення нових територіальних громад та ліквідації
районних державних адміністрацій ми спостерігаємо масову ліквідацію закладів
культури, що є неприпустимим, адже реформа децентралізації – це в першу чергу про
доступ населення до якісних послуг, зокрема і культурних, та комфортне середовище
проживання для громадян.
Відповідно до підпункту 4 пункту 61, підпункту 3 пункту 62 та абзацу четвертого
пункту 10 розділу V Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»:
• сформована територіальна громада є правонаступником усього майна,
прав та обов’язків розформованої територіальної громади;
• районна рада, яка представляє спільні інтереси територіальних громад
новоутвореного району, з дня набуття нею повноважень є правонаступником всього
майна, прав та обов’язків районних рад, які представляли спільні інтереси
територіальних громад ліквідованих районів, території яких включені до складу
новоутвореного району;
• правонаступник районної ради району, ліквідованого Верховною Радою
України, після припинення відповідних районних рад як юридичних осіб, але не
пізніше 1 липня 2021 року, зобов’язаний передати у комунальну власність
територіальних громад усі об’єкти спільної власності територіальних громад
району, які знаходяться на території цих територіальних громад, відповідно до
розмежування видатків між бюджетами, встановлених Бюджетним кодексом України.
Відповідно до підпункту 1 пункту 18 розділу І Закону України «Про
внесення змін до Бюджетного кодексу України» (прийняття від 17.09.2020 № 907-
IX) фінансування на районні заклади культури не буде передбачено у відповідних
бюджетах районного рівня.
Однак це не є підставою для прийняття рішення районними радами про
ліквідацію районних закладів культури, оскільки відповідно до підпункту 14
пункту 51 розділу І Закону України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу
України» (прийняття від 15.12.2020 № 1081-IX) «….районні ради здійснюють
передачу із спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст у власність
сільських, селищних, міських територіальних громад установ та закладів,
розташованих на їхній території, відповідно до розмежування видатків між
бюджетами, визначеного цим Кодексом. З 1 січня 2021 року видатки на
функціонування зазначених установ і закладів плануються та здійснюються з бюджетів
таких територіальних громад».
Таким чином, районні державні адміністрації відповідно до законодавства не
мають права ліквідовувати районні заклади культури і зобов’язані передати їх на
баланс територіальної громади, на території якої вони знаходяться, а відповідні
місцеві ради не можуть відмовитися прийняти у комунальну власність
територіальних громад такі заклади.
Виключно після завершення процедури передачі закладів, у разі прийняття
рішення про необхідність ліквідації чи реорганізації зазначених закладів,
відповідно до частини третьої статті 22 Закону України «Про культуру» до МКІП
має звернутися територіальна громада, якій будуть передані ці заклади культури.
У своїх зверненнях до МКІП щодо необхідності ліквідації чи реорганізації
зазначених закладів територіальні громади повинні надати вичерпну інформацію про:
– причини необхідності і доцільності реорганізації або ліквідації закладу
культури;
– дотримання вимог, визначених Нормативами забезпечення населення
клубними закладами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від
12 листопада 1998 р. № 1775, Державного стандарту надання безоплатних послуг
клубними та бібліотечними закладами державної та комунальної форм власності,
затвердженого наказом Міністерства культури України від 15 жовтня 2013 р. № 983, та
Державних соціальних нормативів забезпечення населення публічними бібліотеками в
Україні, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 06 лютого 2019 р.
№ 72;
– кількість штатних одиниць, які зберігаються та/або скорочуються;
– передачу майна, в тому числі бібліотечних фондів, а у випадку клубних
закладів також інформацію про кількість аматорських колективів, які функціонують
на базі закладу, та за рахунок якого закладу буде забезпечено їх подальше
функціонування;
– заклад, на базі якого будуть надаватися відповідні культурні послуги
жителям населеного пункту, де ліквідовується заклад культури;
– відстань від центру населеного пункту, в якому ліквідовується заклад
культури, до закладу культури на базі якого буть обслуговуватися жителі насаленого
пункту, в якому ліквідовується заклад культури;
– рішення засновника про реорганізацію або ліквідацію закладу (копія
відповідного рішення);
– контакти відповідальної особи, з якою МКІП може зв’язатись для
уточнення деталей та прийняття виваженого рішення.
Альтернативою розгалуженим мережам клубних закладів, музеїв чи бібліотек
можуть стати багатофункціональні заклади культури – центри культурних послуг (далі
– ЦКП).
В рамках проведеного в 2020 році репрезентативного всеукраїнського
опитування «Культурні практики та культурна інфраструктура України»
проаналізовано потенційну зацікавленість громадськості в користуванні ЦКП,
призначеними одночасно і для дітей, і для дорослих. За даними цього опитування, 81%
респондентів ставляться позитивно до ідеї концентрації в одному місці (просторі)
додаткових можливостей (в частині змістовного наповнення та організації взаємодії)
для культурної залученості різних соціально-демографічних груп населення, що
зробить життя жителів громад якіснішим і наповненим культурним досвідом. Так, до
основного переліку бажаних змістовних модулів респонденти віднесли: молодіжний
центр, театр (для дорослих і дітей), розваги по типу гумористичних концертів,
музичних концертів, ігрові зали та інші розважальні послуги, музей, бібліотеку (для
дорослих і дітей) тощо.
04.11.2020 у Верховній Раді України зареєстровано проект Закону України «Про
внесення змін до Закону України «Про культуру» щодо загальних засад надання
населенню культурних послуг» (реєстр. № 4318), підготовлений спільно Комітетом
Верховної Ради України з питань гуманітарної та інформаційної політики та МКІП, та
спрямований на створення правових підстав для формування ефективної системи
гарантування дотримання культурних прав та потреб населення (незалежно від місця
проживання та соціального статусу) щодо отримання якісних і доступних культурних
послуг. Відповідно до даного законопроекту «Центр культурних послуг – це
багатофункціональний заклад культури, що має зручне розташування для відвідування
жителями територіальної громади/суміжних територіальних громад, забезпечений
кваліфікованими кадрами, має сучасну матеріально-технічну базу та спроможний
забезпечувати надання комплексу культурних послуг, консультаційної, інформаційної,
допомоги, доступ до користування приміщеннями та обладнанням для творчості,
неформального навчання та спілкування жителів територіальної громади з
урахуванням чисельності, вікового, статевого, національного, соціального, галузевого
складу населення».
Після схвалення цього законопроекту заплановано внесення відповідних змін до
Бюджетного кодексу України. Наразі МКІП у співпраці з Мінрегіоном працює над
розробкою архітектурної складової – створенням моделей ЦКП, а також над
розробленням організаційно-управлінської складової забезпечення їх ефективного
функціонування. Базова модель ЦКП додається.
Звертаємо увагу, що Законом України «Про Державний бюджет України на 2021
рік» (прийняття від 15.12.2020 № 1082) передбачено субвенцію у розмірі 200 млн. грн
з державного бюджету місцевим бюджетам на створення ЦКП за рахунок спеціального
фонду Державного бюджету України на 2021 рік, а саме за рахунок плати за ліцензії на
провадження діяльності у сфері організації та проведення азартних ігор і за ліцензії на
випуск та проведення лотерей. Порядок та умови надання у 2021 році субвенції з
державного бюджету місцевим бюджетам на створення ЦКП культурних послуг наразі
розробляється МКІП відповідно до частини другої статті 97 Бюджетного кодексу
України.
Крім того, з метою підвищення ефективності управління культурою на
місцевому рівні, попередження безпідставного скорочення базової мережі закладів
культури, знищення об’єктів культурної спадщини та зниження якості культурних
послуг, що надаються населенню, а також на виконання завдання 1 Плану заходів щодо
реалізації Концепції реформування системи забезпечення населення культурними
послугами, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 22 травня
2019 р. № 355, МКІП розроблено проект постанови Кабінету Міністрів України «Про
затвердження Мінімальних державних соціальних стандартів забезпечення громадян
культурними послугами». Проектом акта пропонується затвердити мінімальні
стандарти забезпечення громадян культурними послугами, які визначають
базовий набір культурних послуг, критерії та показники виконання цих стандартів, а
також вимоги до приміщень та обладнання закладів культури, що надають базові
культурні послуги, в тому числі і щодо організації мереж клубних закладів,
бібліотек, мистецьких шкіл, закладів кіномережі. Проект акта пройшов громадське
обговорення в період з 16 вересня 2020 р. по 01 жовтня 2020 р. включно, погодження з
центральними органами виконавчої влади та асоціаціями органів місцевого
самоврядування та найближчим часом буде направлений до Мін’юсту та НАЗК для
проведення правової та антикорупційної експертизи.
Зауважимо, що територіальні громади отримують 60% від податку на доходи
фізичних осіб та мають частину цих коштів спрямовувати на підтримку закладів
культури, а відповідно до пункту 5 частини першої статті 4 Закону України «Про
добровільне об’єднання територіальних громад» якість та доступність публічних
послуг, що надаються в об’єднаній територіальній громаді, не можуть бути
нижчими, ніж до об’єднання – це є однією з головних ідей реформи децентралізації
загалом. Адже всі жителі України повинні мати доступ до однаково якісного рівня
послуг не залежно від їх місця проживання.
Додатково варто наголосити на неприпустимості закриття мистецьких шкіл у
об’єднаних громадах. Відповідно до Порядку реалізації експериментального проекту
щодо проведення щокварталу моніторингу та оцінки ефективності діяльності голів
обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій,
затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 січня 2020 р. № 35,
кількість дітей шкільного віку, охоплених початковою мистецькою освітою у
мистецьких школах, є одним з критеріїв за якими оцінюється ефективність
діяльності голів обласних державних адміністрацій.
У зв’язку з вище викладеним МКІП висловлює гостру стурбованість і обурення
ситуаціями, які склалися, та наголошує на необхідності виконання обласними
державними адміністраціями своїх безпосередніх обов’язків з нагляду за неухильним
дотриманням законодавства.
Просимо поширити дану інформацію серед районних державних адміністрацій
та територіальних громад області та вжити вичерпних заходів для недопущення
подальшого порушення районними радам та територіальними громадами
законодавства.
Додаток на 5 арк.
З повагою
Міністр Олександр ТКАЧЕНКО
Марина Кулініч 0971771081

                  30 грудня 2020 року перестало битися серце Мартинової Людмили Миколаївни,

 високопрофесійного фахівця хорового мистецтва, надзвичайно інтелігентної та прекрасної   жінки, яка за ці роки згуртувала навколо себе людей різних професій та віку, але всіх їх об‘єднувала любов до мистецтва, до української пісні.

         Людмила Мартинова народилась у 1938 році в Рязані. У 1963 році закінчила Київську державну консерваторію ім.Чайковського (клас професора Берденнікова). Працювала у Вінницькому коледжі культури та мистецтв ім.Леонтовича. Нагороджена грамотами Міністерства культури УРСР, обласного управління культури.

Талановитий педагог і музикант, керівниця Народного аматорського колективу ветеранів війни та праці ім.Родіона Скалецького – Людмила Мартинова назавжди залишиться у наших серцях.

Ми  будемо пам’ятати Людмилу Миколаївну як добру, енергійну, творчу та життєрадісну людину, невтомного педагога, який умів достойно жити та турбувався про інших.

          Колектив Управління культури і мистецтв Вінницької обласної державної адміністрації висловлює глибоке співчуття рідним та близьким.